11 квітня - День пам'яті трагедії у селі Раска
Пам’ять — це сила. Вона дає надію, єднає покоління і формує національну гідність. І поки ми пам’ятаємо — ті, хто загинув, не пішли безслідно. Вони живуть у наших словах, у наших вчинках, у наших мріях про майбутнє без війни.Історія — це людська пам’ять. Вона нічого не забуває. Ні доброго, ні лихого. Все береже — і передає далі, з покоління в покоління.
Приклад тому є трагедія маленького поліського села Раска, яку й досі згадують на Київщині, хоч виросло вже кілька поколінь і не залишилося живих свідків. Війни завжди були й залишаються найбільшим прокляттям. Вони — це біль, сльози, зруйновані життя.
82 роки тому страшна трагедія спіткала маленьке село Раска. 620 убитих, з них 120 — діти… Це цифри, які стискають серце. І сьогодні, а надто зараз, коли на нашій землі знову йде війна, ця історія болить ще більше. Бо ми знову бачимо знищені села, знову чуємо про розстріли, знову бачимо людські страждання…
І все ж, ми вистояли тоді — вистоїмо й тепер. Бо пам’ять — це наша сила. А земля, що пам’ятає, не дасть злу пустити коріння.
Сьогодні на місці вшанували всіх невинно вбитих. Нехай тиша цього дня скаже більше, ніж будь-які слова.
Не забудемо. Не пробачимо. Царство Небесне.
